Мюнхенський народний театр (Münchner Volkstheater) – це міський культурний заклад, який фінансується мюнхенським департаментом культури. Саме тому тут часто проводять різноманітні заходи та дивовижні фестивалі. Далі на munichski.eu.
У 1903 році, у районі Альтштадт-Лель на Йозефспітальштрасе, архітектори Герштенекер і Діттріх спроєктували величну будівлю зі залізобетону, що отримала назву Мюнхенський народний театр. Відкриття культурного осередку відбулося в той же період дійством «Кабала та любов» Шиллера. Кількість місць у театрі становила близько тисячі. Тоді ж на сцені театру почала свою кар’єру видатна актриса Еліза Аулінгер. Про найцікавіше далі.
Перші десятиліття театру
Перша вистава відбулася 10 листопада 1903 року. Спочатку керівником театру був Ернст Шрупф, який у червні 1914 року, після програного судового процесу за численні випадки сексуальних домагань та неналежної поведінки, добровільно пішов у відставку, щоб уникнути офіційного звільнення. В адміністративних питаннях йому допомагав Вільгельм Браун. За інформацією мюнхенського видання Ratsch-Kathl від 16 листопада 1904 року, театр став відомим по всій Німеччині вже через рік після свого відкриття. На той момент у ньому було поставлено вже 54 вистави.
З 1907 року актор Рольф Пінегер став частиною трупи культурного закладу й залишався йому вірним до кінця свого життя. Після Першої світової війни театром керував Ернст Бах. У цей період на сцені відбулися прем’єри кількох комедій, зокрема 25 грудня 1921 року «Цнотливий ловелас» Баха та Франца Арнольда. У 1932 році Людвиг Шмідт-Вільді став головним режисером театру, який ще належав приватним власникам. З 1934 по 1938 рік тут працював Фердинанд Дерфлер, який був актором, орендарем та директором. З 1933 по 1941 рік у трупі театру також був Віллі Реснер. Під час Другої світової війни театр зруйнували бомбами.
Сучасний розквіт театру та фестиваль Radikal Jung
15 жовтня 2021 року Münchner Volkstheater відсвяткував прем’єру на своєму новому місці – на території Старого Вієгофу в мюнхенському районі, що колись був промисловим. Прем’єрою стала вистава «Едвард II» у постановці Крістіана Штюкля, художнього керівника театру. Рішення побудувати нову будівлю було прийняте, коли старе приміщення на Бреннерштрасе стало занадто малим для потреб культурного закладу.
Архітектурне бюро LRO Lederer Ragnarsdóttier Oei зі Штутгарта розробило цегляний комплекс з елегантними арками та вигинами, що вдало поєднують збережені історичні будівлі, зберігаючи дух минулих часів. З повагою до старовини, новий театр став одним із найбільш сучасних культурних приміщень Німеччини. Нині Münchner Volkstheater вирізняється молодою трупою та не менш молодіжною публікою. Саме тут часто з’являються нові видатні артисти, серед яких – колишні учасники колективу Бріджит Гобмаєр, Фрідріх Мюке та Максиміліан Брюкнер. Чимало акторів знайомі глядачам ще й завдяки своїм ролям у кіно та телепроєктах. Завдяки такому успіху з 2002 року було вирішено створити фестиваль Radikal Jung. Це неймовірна сценічна подія, що присвячена молодим режисерам. Дійство проводять щороку, триває воно приблизно тиждень, іноді два.
Журі відбирає вистави молодих режисерів із театрів німецькомовного простору, які потім показують на фестивалі. Наприкінці тижня глядачі обирають переможця, який отримує приз глядацьких симпатій у розмірі 2500 євро. Окрім вистав, на події пропонується супровідна програма – відкриті дискусії з режисерами та членами журі про майбутнє театру та нові шляхи його фінансування.
Багато учасників Radikal Jung, як-от Бастіан Крафт, Ерсан Монтаг, Люсія Білер та Анта Гелене Реке, доволі стрімко розвинули свою кар’єру. Так, вистава Бастіана Крафта «Фелікс Круль», уявіть собі, вже понад десять років успішно йде при повних залах.
Як на Radikal Jung розкриваються проблеми сьогодення?
Чи може театр змінити суспільство? Це питання хвилює нинішнього директора театру Крістіана Штюкла. Іноді він, здається, бореться з тим фактом, що ефективність таких серйозних проблем, як антисемітизм і расизм, не стає очевидною відразу. Про це якраз свідчить презентація багато в чому дуже політичної програми Мюнхенського театрального фестивалю Radikal jung. Сам директор цієї події Єнс Гіллє вірить, що мистецтво, а особливо сцена, здатні змінити суспільство.
Наприклад, вистава Heißzeit 3000 розглядає тему кліматичної кризи – молоді актори й режисери критикують бездіяльність політиків у сфері екології, вдаючись до сатири та гротеску. Також NSU 2.0 – постановка, створена на основі реальних поліційних скандалів у Німеччині, в яких фігурують праворадикальні структури в державних органах. У роботі Kabul Underground показано вплив Заходу на Афганістан крізь погляд молодої афганської режисерки. Це не лише про театральне мистецтво, а й політична заява про війну, права жінок та колоніальну спадщину.
Як бачимо, дійства Radikal jung торкаються різноманітних питань: фемінізму, расизму, енергетичної політики та боротьби з праворадикальними рухами. Крім того, політичність фестивалю проявляється не лише в змісті, а й у формі – йдеться про радикальні сценічні засоби чи співпрацю з розслідувальними організаціями.
Джерела:
- https://www.muenchen.de/veranstaltungen/theaterbuehnen/muenchner-volkstheater
- https://www.muenchner-volkstheater.de/programm/radikal-jung/das-festival
- https://www.staatstheater-wiesbaden.de/aktuelles/er-putzt-radikal-jung/
- https://www.muenchner-volkstheater.de/sites/default/files/download/2024-04/20230404-FAQs-ENG.pdf