Шарлотта Кноблох є прикладом сильної та успішної жінки, яка пережила нацистські переслідування, але при цьому не зламалася. Вона стала символом відродження єврейського життя в самому серці Баварії. Протягом десятиліть вона є невтомною борчинею проти антисемітизму та праворадикалізму, доводячи власною працею, що єврейська громада Мюнхена не просто існує, а процвітає. Більше про шлях жінки, яка перетворила біль минулого на фундамент для безпечного майбутнього, розповість munichski.eu.
Дитинство
Шарлотта Нойланд (дівоче прізвище) народилася в Мюнхені у 1932 році у родині адвоката й сенатора Фріца Нойланда. Дівчинка була свідком жахів Голокосту. Йдеться про листопадові погроми 1938 року, арешт батька нацистами. Маленька Шарлотта вижила завдяки мужності католицьких фермерів у Франконії, у яких вона сховалася під фальшивим іменем. Вони видавали її за незаконнонароджену доньку.
Після закінчення війни 20-річна Шарлотта неохоче поверталася до Мюнхена. Вона пам’ятала про ненависть до її родини, самовдоволення сусідів під час нацистських переслідувань, тривалу розлуку з рідними… Однак батько був рішучим у своєму рішенні. Він відновив ліцензію на юридичну практику та прагнув допомагати відновлювати єврейську громаду. Саме тому дівчина повернулася до Мюнхена.
Одруження та мрії про переїзд
У 1951 році Шарлотта Нойланд вийшла заміж за Семюеля Кноблоха. У подружжя народилося троє дітей. Після одруження вони прагнули покинути Німеччину та переїхати до США. Родина Семюеля (мати, батько, п’ятеро братів та сестер) була вбита. Подружжя почало навчання в ORT. Організація займалася підготовкою потенційних єврейських іммігрантів як кваліфікованих робітників для Ізраїлю. Шарлотта здобула освіту кравчині, а Самюель опанував мистецтво виготовлення дзеркал. До того ж пара наполегливо вивчала англійську мову.
Їх мрією був переїзд до США. Саме тому вони регулярно перевіряли списки людей, які могли емігрувати у Центрі переселення. Під час цього очікування подружжя дізналося, що чекає первістка. А далі була друга та третя вагітності. Спроба виїхати виявилася неуспішною, тому родина залишилася в Німеччині.
Батько Шарлотти присвятив себе відновленню єврейської громади у Мюнхені. Він допомагав тим, хто вижив. Цей приклад надихнув і саму Шарлотту.
Хто така Шарлотта Кноблох?
Для Шарлотти Кноблох громадська діяльність була передусім місією відновлення справедливості. Її шлях до лідерства в Центральній раді євреїв Німеччини та очолення громади Мюнхена і Верхньої Баварії став символом того, що зло можна перемогти не лише пам’яттю, а й творенням. До речі, пані Шарлотта була першою жінкою, яка очолила цю установу.
У 1990-х роках, коли після розпаду СРСР до Мюнхена прибули тисячі єврейських іммігрантів, саме Кноблох стала тією силою, що забезпечила їхню інтеграцію. Вона розуміла: громада має не просто виживати, вона має зростати. Її активність вийшла далеко за межі Баварії. Як віцепрезидентка Європейського єврейського конгресу та Світового єврейського конгресу, вона дала єврейській громаді Німеччини потужний голос на міжнародній арені.
Ставши президенткою Центральної ради євреїв, Шарлотта Кноблох відкрила нову синагогу «Охель Якоб» у самому центрі міста на площі Санкт-Якобс. Це був неймовірно емоційний момент. У 1938 році шестирічна Шарлотта за руку з батьком спостерігала, як горить стара синагога під час погромів Кришталевої ночі. Водночас сусіди повставали проти сусідів, скло єврейських магазинів, синагог розбивали, а на пересічних громадян нападали. Це ті згадки, які назавжди закарбувалися в пам’яті. Вони разом з неймовірним болем залишаться до кінця днів з Шарлоттою Кноблох.
У 2006 році та сама дівчинка, тепер уже лідерка нації, відкриває новий величний дім молитви на тому ж місці. Під час урочистостей Шарлотта промовила слова, які розчулили всю країну:
«Я розпакувала свої валізи»
Ці слова означали нарешті кінець епохи страху та непевності.
Будівництво Єврейського центру, що включає синагогу, музей та громадський центр, стало її особистою перемогою над нацистським планом знищення. Шарлотта Кноблох збудувала живий центр культури та віри.
Роль Кноблох у будівництві синагоги «Охель Якоб»
Будівництво синагоги «Охель Якоб» (Намет Якова) та всього Єврейського центру в Мюнхені стало головною справою життя Шарлотти Кноблох. Коли в 1938 році нацисти руйнували стару синагогу, вони прагнули назавжди стерти присутність євреїв з обличчя міста. Кноблох же повернула громаду у самісінький центр Мюнхена, на площу Санкт-Якобс. Куб синагоги, нижня частина якого нагадує Стіну Плачу в Єрусалимі, а верхня — скляна сітка, вкрита металевими зірками Давида, став символом того, що єврейське життя в Німеччині тепер є відкритим і захищеним одночасно.
На офіційній церемонії з нагоди Міжнародного дня пам’яті жертв Голокосту в штаб-квартирі ЮНЕСКО в Парижі 25 січня 2024 року Шарлотта Кноблох сказала:
«Я виросла у світі, де мені не було місця»
Шарлотта Кноблох наголосила, що пам’ять про Голокост — це не лише про минуле, а про майбутнє демократичного світу. Вона закликала світ не бути байдужим до зростання ненависті. Для цього, на думку Шарлотти Кноблох, необхідно використовувати всі доступні можливості, аби зацікавити молодь. Йдеться про книги, фільми, графічні романи, телевізійні шоу, голограми, віртуальну реальність. Таке різноманіття варіантів дозволить молодим людям обрати свій підхід.
Свою історію пані Шарлотта вирішила увічнити у віртуальній реальності, щоб її слова змогли почути майбутні покоління. Для цього вона об’єдналася з Claims Conference, USC Shoah Foundation, Meta, ЮНЕСКО та Всесвітнім єврейським конгресом для створення виставки «Всередині Кришталевої ночі». Це особливий досвід з важливою метою.
Боротьба з сучасним антисемітизмом та критика ультраправих політичних сил
За сприяння Конференції з питань єврейських матеріальних претензій до Німеччини, за підтримки Фонду «Пам’ять, відповідальність та майбутнє» та Федерального міністерства фінансів Німеччини оприлюднено відео про Голокост, де своєю історією ділиться Шарлотта Кноблох. Ця робота є важливою для сучасних та майбутніх поколінь:
«Ті, хто мав щастя народитися після 1945 року, не здатні по-справжньому зрозуміти весь кошмар Голокосту. Проте тільки знання про ці події дають нам змогу вберегти світ, який став для нас рідним. Пам’ять про минуле — це наш захисний щит від історії, що чатує за дверима, готова повторитися, якщо ми втратимо пильність»
Спадщина та нагороди
Список нагород Шарлотти Кноблох вражає, але кожна з них — це подяка за конкретний внесок у мирне співіснування. У 2008 році її нагородили Великим Хрестом Заслуги із Зіркою Ордена «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина». Це одна з найвищих відзнак країни, що підкреслює її роль у державотворенні.
У 2014 році Шарлотта нагороджена премією Обермайєра «За видатні заслуги». Ця нагорода вручається тим, хто зробив неоціненний внесок у збереження єврейської історії та спадщини в Німеччині.
Її історія настільки кінематографічна, що стала джерелом натхнення для митців. У 2009 році вийшла книга Міхаеля Шлейхера «Шарлотта Кноблох – Портрет» (Charlotte Knobloch – Ein Portrait), яка детально розкриває її життєвий шлях. До того ж доля маленької Шарлотти під час Другої світової війни лягла в основу художнього телефільму «Повернення Анни» (Annas Heimkehr). Стрічка розповідає про те, як вірність та людяність рятують життя навіть у найтемніші часи.
Шарлотта Кноблох стала живим прикладом того, як пам’ять про трагедію можна перетворити на рушійну силу для змін. Її впевнена позиція, демократичні цінності та активна діяльність допомогли перетворити Мюнхен на місто, де єврейська культура – це невіддільна частина суспільства.
