Рольф Боссі — це ім’я, яке десятиліттями змушувало здригатися прокурорів та захоплювало заголовки найбільших газет Європи. Його називали «зірковим адвокатом» та «ангелом-охоронцем грішників». Мюнхенський юрист став символом безкомпромісного захисту, довівши, що навіть у найскладніших справах право на справедливість є недоторканним. Більше про історію успіху одного із найвідоміших адвокатів Мюнхена розповість munichski.eu.
Хто такий Рольф Боссі?
Це ім’я є дійсно відомим та асоціюється з феноменом німецької правової системи. Рольф Боссі побудував кар’єру у Мюнхені на захисті тих осіб, від яких відверталося суспільство. Його стиль вдало поєднував глибокі знання психології, артистизм у залі суду та залізну логіку. Хочеться розповісти більше про його дитинство та початок становлення.
Він народився у 1923 році. В інтерв’ю Рольф Боссі відверто розповідає про страту свого батька нацистами у 1942 році. У тому ж році Рольф закінчив середню школу в Мюнхені. Саме цей травматичний досвід несправедливості став поштовхом до того, щоб присвятити життя захисту людей.
Шлях до слави
У 1952 році його прийняли до адвокатської колегії Мюнхена. Спочатку він працював у юридичній фірмі адвоката з кримінальних справ Адольфа Маєра.
Рольф Боссі починав адвокатську практику в післявоєнній Німеччині. Попри те, що судова система була консервативною, йому все одно вдалося додати духу реформаторства. Він першим почав залучати психіатрів як експертів. На його думку, стан душі підсудного мав таке ж значення, як і факт злочину.
Цікавий штрих до портрета Рольфа Боссі. Попри свою скандальну репутацію захисника злочинців, він завжди наголошував:
«Я захищаю не злочин, я захищаю людину»
Тим, хто цікавиться правом та психологією, буде корисно переглянути інтерв’ю Рольфа Боссі. Ви побачите людину, яка не боїться йти проти течії, захищаючи найменш симпатичних членів суспільства, і почуєте його унікальну філософію «винного правосуддя». Ця філософія без перебільшення змінила німецький суд.
Найгучніші справи Рольфа Боссі
За свою тривалу кар’єру Рольф Боссі провів тисячі процесів. Пригадаймо найгучніші з них.
- Справа Інгрід ван Берген. Рольф Боссі захищав відому актрису, яка вбила свого 33-річного коханця, фінансового брокера Клауса Кнатса, на віллі на озері Штарнберг. Він домігся м’якого вироку, апелюючи до емоційного стану жінки. Боссі побудував захист на тезі злочину у стані афекту. Він доводив, що актриса була доведена до відчаю зрадами та приниженнями. Замість довічного ув’язнення за вбивство, вона отримала лише 7 років за ненавмисне вбивство. Це закріпило за Боссі репутацію адвоката, який може «витягнути» клієнта навіть у безнадійній ситуації.
- Юрген Барч. Він захищав серійного вбивцю (з особливою жорстокістю вбив чотирьох хлопчиків) та наполягав на необхідності лікування, а не лише на покаранні. Він детально розбирав справу серійного вбивці Юргена Барча, пояснюючи, чому вважав його не «монстром», а жертвою жахливих обставин виховання. Справа спричинила величезну дискусію в Німеччині щодо кастрації злочинців та реформи пенітенціарної системи. Барч помер у лікарні під час операції, яка мала бути частиною його «лікування».
- Заручники в Гладбеку. Це відома справа пограбування банку, яке перетворилося на 54-годинне реаліті-шоу з погонями та вбивствами в прямому ефірі. Боссі представляв інтереси одного зі злочинців — Дітера Деговскі. Адвокат жорстко критикував дії правоохоронців під час драми із заручниками, стверджуючи, що трагедії можна було запобігти щонайменше в десяти ситуаціях. Хоча Деговскі отримав довічне, Боссі змусив всю країну говорити про відповідальність держави.
- Захист серійного вбивці Фріца Хонка, який вбивав жінок (переважно повій) у своїй квартирі в Гамбурзі, ховаючи частини тіл за стінами. Це був один із найбільш огидних злочинів у німецькій історії. Запах розкладання в будинку Хонка пояснював сусідам «специфічними кулінарними вподобаннями». Адвокат знову апелював до обмеженої осудності. Він вказував на важку алкогольну залежність клієнта, його фізичні дефекти та низький інтелект, намагаючись переконати суд, що Хонк не повністю усвідомлював свої дії. Хонка був відправлений до психіатричної лікарні.
- Захист викрадача промислового спадкоємця Ріхарда Откера (Richard Oetker) – Дітера Цлофа (Dieter Zlof). Викрадач утримував його в дерев’яному ящику, підключеному до електричного струму. Через технічну помилку Ріхард Откер отримав важкі травми на все життя. Ця справа була для Боссі викликом у плані етики, адже злочин був холоднокровно спланованим заради грошей (21 млн марок), що суперечило його звичній тезі про «нещасну жертву обставин». Однак, він боровся за дотримання всіх процесуальних прав свого підзахисного до кінця.
Чому його методи були революційними
Боссі володів унікальною здатністю — він робив підсудного «людиною» в очах присяжних. Практика показала, що це цінна здатність, яка допомагає досягнути бажаного результату. Можна виділити декілька частин юридичної філософії Рольфа Боссі:
- він майстерно працював із пресою, створюючи потрібний резонанс ще до початку засідання;
- він першим запровадив концепцію «зменшеної осудності» як стандартну лінію захисту;
- його промови тривали годинами, тримаючи зал у напрузі.
У 1956 році адвокат заснував свою першу юридичну фірму, пропрацювавши в ній до 2011 року. Далі він відмовився від ліцензії на юридичну практику. Він був трудоголіком, адже працював сім днів на тиждень до 86 років. За його словами, не було жодної проблеми, яка його б не торкнулася.
Свій досвід Рольф Боссі відобразив у книзі «Вигадані вбивці: Коли молоді люди стають злочинцями – шляхи виходу з циклу насильства», 2007 року (Die gemachten Mörder. Wenn Jugendliche zu Tätern werden – Wege aus der Gewaltspirale). Книга Рольфа Боссі є болісним аналізом та палким закликом до кращого виховання, освітньої підтримки, професійної підготовки та заклик до дій проти шкідливого впливу навколишнього середовища.
Особисте життя
Що ховалося за блискучими промовами у залі? Відомо, що Рольф Боссі був двічі одружений, однак його особисте життя було наповнено глибокими емоційними викликами.
Його перша дружина пішла з життя у 2000 році. На той час вони виховували двох доньок: одну від попереднього шлюбу, другу – спільну. Рольф Боссі мав складні стосунки з рідною донькою. Він був змушений сам заявити в поліцію на неї через наркозалежність, щоб врятувати її життя.
У 2002 році він знайшов певну розраду та кохання у другому шлюбі зі своєю давньою партнеркою. Це змусило його залишити рідний Мюнхен. Якщо більшу частину життя він проживав у престижному районі міста, у Богенхаузені, то після виходу на пенсію він переїхав на батьківщину другої дружини, до Гевельсберга.
Останні роки життя знаменитий адвокат провів у Дюссельдорфі. Його життєвий шлях закінчився наприкінці 2015 року. Останній спокій він знайшов на Північному цвинтарі.
Спадщина
Рольф Боссі увійшов в історію як адвокат, для якого не існувало безнадійних клієнтів. Він навчив німецьке правосуддя дивитися не лише на параграфи закону, а й у глибину людської психіки. Його методи нині вивчають молоді юристи, а його ім’я залишається синонімом найвищого пілотажу в кримінальному захисті.
Мюнхенський скульптор Ніколай Трегор увічнив адвоката в бронзі. Він створив бюст Рольфа Боссі та пам’ятну медаль. Це зайвий раз нагадує, що він став символом цілої епохи в юриспруденції.
