Живописець і гравер єврейського походження Франц Марк – ключова фігура експресіоністського руху Німеччини. Він зображував у своїх картинах світ природи як протиотруту від сучасного життя. Природу й тварин мюнхенець наділяв духовними якостями, вони були для нього ідеальним об’єктом для зображення правди, чистоти й краси. Саме тому, роботи митця просякнуті майже медитативним благоговінням. Він прожив лише 36 років, не встигнувши повністю реалізувати свої творчі плани. Однак навіть за такий короткий період живописець здобув авторитет і світову славу. Докладніше про видатного експресіоніста читайте далі на munichski.
Освіта й життя в Парижі
Художник народився 8 лютого 1880 року в Мюнхені. Мистецтвом він зацікавився ще в дитинстві завдяки батькові-пейзажисту. Мати була домогосподаркою. Як і старший брат Пауль, після школи Франц вступив до Мюнхенського університету вивчати теологію, однак навчання перервала служба в армії. Після повернення хлопець вирішив залишити університет на користь формальної художньої освіти в мюнхенській Академії образотворчих мистецтв.
У 1903 та 1907 роках Франц Марк проживав у Парижі, відвідуючи музеї міста та копіюючи картини інших митців (популярний спосіб вивчення різних технік). У французькій столиці мюнхенець зацікавився творчістю постімпресіоніста Вінсента Ван Гога – нідерландського художника, однієї з найвпливовіших постатей в історії західного мистецтва.
Крім того, Марк із захопленням відгукувався про творчість французького постімпресіоніста Поля Ґогена, засновника кубізму Пабло Пікассо та багатьох експресіоністів. Велике коло спілкування в Парижі дозволило Францу отримати цінний досвід та запозичити для майбутніх картин різні стилі й художні форми.
Блискуча, але недовга кар’єра
У 1906 році разом із братом Паулем Франц вирушив у мандрівку на гору Афон та до кількох інших пам’яток Греції. Ця подорож вплинула на чимало його робіт. У 1911 році Марк разом із російським абстракціоністом Василем Кандинським створив творче об’єднання представників експресіонізму Der Blaue Reiter («Синій вершник»). Своєю назвою група завдячує картині Кандинського 1903 року. Об’єднання також випускало однойменний альманах.
У 1911–1912 роках Марк із Кандинським організували дві виставки в Мюнхені, щоби представити мистецькій спільноті свої художньо-теоретичні ідеї. Згодом вони провели пересувні виставки в інших німецьких та європейських містах.
Марк цікавився філософією та релігіями Сходу, тому підтримував ідею Кандинського про те, що мистецтво має оголювати духовну сутність природних форм. Обидва живописці вважали, що містична енергія найкраще розкривається через абстракцію.
Об’єднання Der Blaue Reiter представляло експресіонізм, для якого притаманне відображення загостреного суб’єктивного світобачення через гіпертрофоване авторське «Я». Експресіоністи змальовують у своїх картинах власні переживання, емоції, бурхливу реакцію на дегуманізацію суспільства, розпад духовності тощо. У творах одних майстрів експресіонізм простежується в загостренні трагічного світосприйняття, тоді як інших – у художніх утопіях, елітарності, замкненому середовищі.
Тож метою Der Blaue Reiter було використати форму та символізм як інструменти для подолання того, що вони вважали токсичним станом світу. На початку Першої світової війни об’єднання припинило існування.
У 1912 році Марк зустрівся з французьким художником Робертом Делоне, який разом із дружиною Сонею заснував жанр орфізм. Делоне використовував колір і методи дизайну у футуристичній манері, що призвело до футуристичного руху. Марк захопився футуризмом і кубізмом, після чого написав кілька картин з абстрактною природою, сміливими кольорами та гострими кутами.
Кар’єра художника була успішною, але недовгою: 36-річний митець загинув на фронті. Франц Марк став добровольцем відразу після початку Першої світової війни. У бою художник працював над військовим камуфляжем. З метою приховування від повітряного спостереження він розмальовував артилерію. Художник навіть створив 9 брезентових чохлів.
Після початку мобілізації німецької армії уряд склав список митців, яких потрібно було вивести із зони бойових дій. Марк теж був у цьому списку, але не дочекався рятувальної операції. 5 березня 1916 року він помер від поранення в голову уламком снаряда.
Виразний стиль
Після ранніх експериментів із натуралізмом і реалізмом Марк вирішив уникати цих стилів на користь символічної абстракції. Експериментував живописець і з імпресіонізмом та пуантилізмом, але вирішив не використовувати їх у своїх роботах. Це частково ґрунтувалося на його інтересі до кольору: Марк бажав палітри, яка б повторювала ритм його експресивних лінійних форм.
У багатьох експресіоністських роботах Франца можна побачити тварин у їхньому природному середовищі, зокрема в кубістичній манері. Під час проживання в Берліні художник провів незліченну кількість годин у зоопарку, вивчаючи тварин з усіх можливих кутів. Франц зображував тварин так само часто, як Ван Гог – свій автопортрет, а Моне – ставок із водяними ліліями. Такий вибір Марка пояснюється тим, що він вважав, що цивілізація руйнує людське усвідомлення духовної сили природи. Марк називав тварин чистішими за людину істотами. Крім світу фауни, він зображував первісних людей, дітей і божевільних.
Колір був надзвичайно важливим для Марка. Він не тільки побачив потенціал кольору впливати на настрій, але й розробив конкретну теорію колірної символіки. Синій художник використовував для зображення мужності й духовності, жовтий – жіночності й радості, а червоний – насильства або якихось серйозних подій. Ще одна особливість робіт Марка – простота.
Філософію Марка можна побачити в картині «Сині коні» (1911). Спрощені та округлі контури трьох коней створюють гармонійне органічне ціле. Вигнуті лінії підкреслюють відчуття гармонії, миру та рівноваги духовно чистого тваринного світу. Синій колір передає хоробрість і духовність, жовтий – жіночність, а червоний – жорстокість та власне основну ідею про матеріальну зіпсутість світу. Це одна з найвідоміших його робіт.
До 1913 року творчість Марка, як і творчість його сучасників, ставала все більш апокаліптичною. Разом із цією зміною відбулася зміна ставлення Марка до тварин. Він почав бачити їх майже такими ж нечистими, як і людей. Однак художник наївно вірив, що війна стане очисною силою, яка позбавить світ від усього злого, а світ природи відродиться. У той період він написав відому картину «Тіроль» (1914). Гранчастий простір і форми яскраво забарвлених орфістських композицій виражають жорстоку силу і боязливу крихкість різних форм тваринного життя.
Представник «дегенеративного мистецтва»
Після того як нацисти прийшли до влади, вони засудили покійного Марка як художника-дегенерата, наказавши вилучити приблизно 130 його робіт із виставок у німецьких музеях. Дегенеративними нацисти позначали будь-який мистецький нонконформізм та авангардні художні напрями, що нібито становили небезпеку для німецької нації. До слова, ненависть влади до експресіоніста була зумовлена також його єврейським походженням.