«Не те щоби я боявся цього світу, він викликав у мене цікавість», – говорив легендарний режисер Вернер Герцог. Ця цікавість до хаосу, природи та небезпеки супроводжувала мюнхенця протягом усього його життя. Кінорежисер, продюсер, сценарист, актор і письменник, він вважається одним із найяскравіших представників Нового німецького кіно. Вернер зняв понад 70 фільмів, отримав орден «За заслуги» перед ФРН та деякі з найважливіших кінонагород у світі. Прославився мюнхенець не лише через свій талант, а й численні витівки, наприклад на спір з’їв свій черевик. У 2009 році журнал «Тайм» вніс Герцога до списку 100 найвпливовіших людей світу. Докладніше про його шлях читайте далі на munichski.
Дитинство в ізоляції
Вернер Герцог народився 5 вересня 1942 року в Мюнхені. Коли хлопчику було 2 тижні, його мати, тікаючи від бомбардувань, знайшла притулок у віддаленому баварському селі Захранг посеред Альп. Вернер зростав без водопроводу, туалету зі змивом, телефону та інших благ цивілізації. Він ніколи не дивився фільмів і навіть не знав про існування кіно, доки мандрівний кіномеханік не зайшов до однокімнатної школи в Захрангу.
У 12 років разом із сім’єю Герцог повернувся до Мюнхена. У 13 років у школі стався інцидент, який залишив слід на все життя режисера. Вчитель із музики змушував хлопця співати перед усім класом, гримаючи його по спині. Коли Вернер категорично відмовився, його ледь не вигнали зі школи. Через це Герцог кілька років не слухав музики, не співав пісень і не вивчав інструменти. А от після повноліття з головою занурився в музику.
У ранньому віці він переживав драматичний період, під час якого прийняв католицтво. Тоді Герцог вирушав у далекі подорожі, іноді пішки. Саме в цей час хлопець захотів стати режисером. Для цього навіть вкрав у Мюнхенської кіношколи 35-міліметрову камеру.
В останніх класах Герцог працював у нічні зміни зварювальником на металургійному заводі, щоби заробити кошти на створення повнометражних фільмів. Після закінчення школи він переїхав на кілька місяців до своєї дівчини в англійський Манчестер, де добре вивчив мову.
У 19 років Герцог почав працювати над своїм першим фільмом Herakles. Це короткометражна стрічка про 6 із 12 подвигів Геракла. Фільм починається з кадрів молодих бодібілдерів, які тренуються в тренажерному залі, позують на сцені та розминають м’язи. Потім про кожен із подвигів повідомляється текстом на екрані у формі запитання, після чого з’являються сцени сучасних викликів, пов’язаних із бодібілдерами. Хоча ця стрічка не стала гордістю режисера, але робота над нею навчила Герцога редагувати різноманітний матеріал, знімати окремі кадри, а тоді робити з них цілісний продукт.
Недовго Вернер вивчав історію й літературу в Мюнхенському університеті Людвіга-Максиміліана. Згодом переїхав до американського Піттсбурґа, щоби навчатися в Університеті Святого Духа імені Дюкейна.
Найкращі кінороботи
У 1971 році Герцогу дивом вдалося уникнути смерті. Тоді він мав потрапити на рейс LANSA 508, але його бронювання скасували в останню хвилину через зміну маршруту. Пізніше в літак влучила блискавка. Єдиною, хто вижив, була Джуліан Кепке. У 1998 році Вернер зняв документальний фільм Wings of Hope про цю подію.
Світову популярність Герцогу принесли такі художні фільми, як пригодницька драма «Агірре, гнів Божий» (1972), драма «Войцек» (1979), драматичний пригодницький фільм «Фіцкарральдо» (1982), документальна стрічка Mein liebster Feind (1999) та інші. У 2013 році він випустив важливий 35-хвилинний документальний фільм From One Second to the Next, який демонструє небезпеку надсилання текстових повідомлень за кермом.
Французький режисер Франсуа Трюффо одного разу описав свого колегу як «найвидатнішого кінорежисера з живих». Незважаючи на те, що величезний вплив мюнхенця на світ кіно описується в численних публікаціях, сам Герцог ніколи не читав жодної з них.
Крім роботи режисером, Вернер писав книги та літературні переклади, ставив опери, працював актором, продюсером тощо. Його проза пронизана поезією та сповнена ліричних висловлювань, так само як його документальні фільми містять величезну кількість художнього, постановочного матеріалу. Водночас художні фільми мають багато документальних елементів. У 2009–2016 роках діяла його нетрадиційна кіношкола Rogue Film School, у межах якої молоді режисери проводили з ним кілька днів у цікавих місцях.
З 1962 до 2023 року Герцог зняв 20 художніх повнометражних, 7 художніх короткометражних, 34 документально-художні, 8 документальних короткометражних стрічок і епізоди двох телесеріалів. Він також був сценаристом або співавтором сценарію для всіх своїх фільмів і для чотирьох чужих. Як актор Герцог зіграв у 26 фільмах або телевізійних постановах.
«Солдат кіно»
Глибоке захоплення природою та любов до людей надали творчості Герцога яскравості та зробили його фільми популярними у всьому світі. Коли справа доходила до вибору кінематографічних засобів, Вернер робив усе можливе, навіть якщо потрібно було піти проти закону. Він підробляв для своїх фільмів документи, ламав замки й проникав у чужі будинки. Протягом усього життя Герцог бачив себе «солдатом кіно», який йде в бій з усім, що трапляється на шляху. Як він заявляв, заради фільму міг би навіть спуститися в глибини пекла, щоби вирвати його з рук диявола.
Роботи Герцога отримали значне визнання критиків і досягли популярності в артхаусі. Вони також були предметом суперечок щодо їхніх тем, посилів та обставин створення. Серед найбезглуздіших проявів творчого генія – перетягування пароплава через гору посеред перуанських джунглів, гіпнотизування цілого акторського складу, наражання команди на неминуче виверження вулкана. Талановитий баварець взяв за мету свого життя дивитися небезпеці прямо в очі та заглядати глибоко в безодню людства – мужньо, весело, завжди одержимо. Він перший режисер, який знімав свої фільми на всіх семи земних континентах.
Легендарне парі
У 1980 році світ побачив короткометражний документальний фільм Werner Herzog Eats His Shoe («Вернер Герцог їсть свій черевик»), знятий Лесом Бланком. У стрічці показано, як режисер Герцог виконує свою обітницю – з’їсти власний черевик.
Справа в тому, що Герцог вирішив заохотити режисера Еррола Морріса, тодішнього аспіранта Берклі, завершити свій фільм Gates of Heaven. Морріс мав труднощі з пошуком продюсерів для фінансування проєкту. За готову роботу мюнхенець пообіцяв Моррісу з’їсти власний черевик.
У фільмі Werner Herzog Eats His Shoe показано, як Герцог готує своє взуття в ресторані Chez Panisse в Берклі. Він стверджує, що це те саме взуття, яке було на ньому, коли він заявив про парі. Герцогу допомагала шеф-кухарка ресторану. Взуття варили з часником, травами і бульйоном 5 годин. Після цього зображується сцена поїдання черевика перед публікою під час прем’єри довгоочікуваного фільму Gates of Heaven. Однак він не їв підошву.
Особисте життя
Герцог був тричі одружений і став батьком трьох дітей. У 1967 році він одружився з Мартьє Громанн, пара розлучилася в 1985-му. У 1987 році його обраницею стала Крістін Марія Ебенбергер, цей шлюб розпався через 10 років. У 1996-му Герцог переїхав до США, де через три роки узаконив стосунки з фотографкою Оленою Пісецькою.